Словник поетичної мови Василя Стуса
925 заголовків – 924 картки
Версія 1.0 від 13 січня 2007
Джерело: www.stus.kiev.ua/Slovnyk.htm
Словник поетичної мови Василя Стуса. Рідковживані слова та індивідуально-авторські новотвори / Уклад. Л.В.Оліфіренко. – К.: Абрис, 2003. – 90 с.

	Творчість Василя Стуса є помітним явищем української та світової літератури, усього нашого суспільного життя. Непересічний талант поета, його трагічна доля, відчайдушна боротьба за національну незалежність, відродження духовності, історичної пам'яті українського народу, сміливі виступи проти комуністичної ідеології викликають великий інтерес до особи митця, до його поетичних творів.
	Хто знайомий з віршами Стуса, той знає, наскільки вони с оригінальними, впізнаваними як за формою, так і за змістом. Новаторська за своєю суттю, поезія Василя Стуса позначена своєрідним сплавом інтелектуалізму з тонким ліризмом, медитативністю, оригінальним філософським осмисленням буття. Вона нелегка для розуміння, тим більше, бо поет відходить від усталених канонів образотворення, сміливо деформує слова й поняття так, що звична логіка сприйняття художньою твору часом заважає осягнути складність його образів, здебільшого глибоко метафоричних. Його образи-метафори потребують напруження думки, залучення образно-асоціативного мислення. Виникають суттєві труднощі при тлумаченні деяких слів та словосполучень. Саме тому актуальним постає словник поетичної мови Василя Стуса як спроба систематизувати ті лексичні одиниці, що викликають найбільші труднощі при тлумаченні. Отже, головним завданням цього словника є з'ясування лексичною значення слів, що, на нашу думку, можуть викликати сумнів щодо їхнього розуміння. Словник поетичної мови В Стуса є різновидом словника мови письменника. Українська лексикографія вже володіє словниками такого типу, це словники мови Т Шевченка, І Франка, В Стефаника, Лесі Українки, Л Глібова та ін. На відміну від цих словників, словник мови Cтуca оперує не всім лексичним фондом творів автора, а розглядає лише ті лексичні одиниці, що належать до т.зв. пасивного шару лексики сучасної української мови, до лексики обмеженого вжитку.