\chapter{ЧИСЛІВНИКИ}

\section{Узгодження іменників із числівниками}

Як відомо, з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники теж стоять у називному відмінку множини: "`Як у дівчини тієї славні трудодні, так вона чотири літа сниться все мені"' (А. Малишко); з числівниками, починаючи від п'яти, іменник стоїть у родовому відмінку множини:"`П'ять маленьких діток сплять"' (переклад Лесі Українки); "`Оженила старших п'ятьох синів, поставила кожному нову хату"' (І. Нечуй-Левицький). Із дробовими числівниками іменники стоять у родовому відмінку однини: "`Оживали образи, подїі, які, здавалось, повинні були стертись за півтора десятка років"' (О. Копиленко). Зі складеними числівниками відмінок іменника залежить від останнього числа, цебто коли останнє число "--- два, три, чотири, тоді буде називний: сто сорок два карбованці, з останніми числами "--- п'ять і далі "--- родовий відмінок множини: двісті сорок п'ять карбованців.

Коли числівники два, три, чотири показують не точну кількість, а тільки приблизну, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років чотири не бачив я брата; пробуду в місті днів зо два.

\section{Узгодження прикметників з іменниками при числівниках}

Для багатьох людей, що навіть добре володіють українською мовою, часто постає питання, як правильно сказати по-українському: два вихідні дні чи вихідних дні? Адже відомо, що з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку множини, належні до них іменники також стоятимуть у тім же відмінку, але чи узгоджуються так само й прикметники з іменниками при відповідних числівниках?

Аналізуючи твори наших класиків, бачимо, що обидва варіанти мають пpaвo на існування, цебто прикметник може стояти в називному й родовому відмінках множини. У Лесі Українки читаємо: "`Уже минуло з того часу аж три довгі роки"', бачимо, прикметник у називному відмінку множини використовує І. Нечуй-Левицький: "`Знайшла два невеличкі горщечки"'. Але в Марка Вовчка знаходимо вже родовий відмінок прикметника: "`Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу"'; те саме бачимо в І. Тобілевича: "`Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом, кажуть, з Кракова"'.

Отже, ці обидві форми є паралельні; кожний може користуватись ними відповідно до вподоби. У своїй белетристиці й публіцистиці я волію ставити в таких випадках прикметник у називному відмінку множини: "`Чотири вірні товариші не зрадили його й тут"'.

\section{Збірні числівники}

В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро тощо.

Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: "`А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє"' (Т. Шевченко); "`обоє рябоє"' (приповідка). До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: "`У салоні їх дожидало троє людей"' (Леся Українка), "--- а також коли вони поєднується з особовими займенниками: "`Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я"' (Марко Вовчок), "--- та з іменниками, що мають тільки множину:"`Нащо тобі аж троє ножиць?"' (із живих уст).

\section{Кількісні й порядкові числівники часу}

I досі ще багато хто не знає, як треба точно означити час, і питає: "`Скільки зараз годин?"', "--- замість "--- "`Котра година?"'. Чуємо інколи: "`Зараз година ночі"', "--- замість "--- "`Зараз перша година ночі"' тощо. Навіть в Українсько-російському словнику АН УРСР натрапляємо на паралельні вислови: "`не пізніше трьох годин"' і "`не пізніше третьої години"', а вислів "`о другій годині дня"' перекладається "`во втором часу дня"' і "`в два часа дня"'.

Такий паралелізм у справі означення часу, де має бути абсолютна точність, "--- недопущенна річ. Тут конче треба твердо стати на бік якоїсь одної форми вислову й ставити на означення часу доби або кількісні числівники ("`Я встав у сім годин ранку"'), або порядкові ("`Я встав о сьомій годині ранку"'). Наша мовна традиція стоїть за порядкові числівники: "`О п'ятій годині виїхали ми з монастиря"' (М. Коцюбинський); "`Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер"' (Ю. Смолич). У цих фразах порядкові числівники п'ятій, одинадцятій означають не проміжок часу між двома годинами "--- четвертою й п'ятою, десятою й одинадцятою, як у російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російському буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів М. Коцюбинського: "`Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню"'. Виходячи з цього, треба питати не "`Скільки годин?"', а "--- "`Котра година?"', казати не "`одна година ночі"', а "--- "`Перша година ночі"' тощо.

Якщо треба сказати не про точно означений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, відповідно до російських висловів в пятом часу, в одиннадцатом, тоді слід ставити перед порядковим числівником прийменник на: "`Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю"' (С. Гулак- Артемовський). Отож російську фразу "`Я приду в пятом часу"' треба сказати по-українському: "`Я прийду на п'яту годину"', а не "`Я прийду о п'ятій годині"', "--- бо це означає вже точний, а не приблизний час.

Дробові числівники часу передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю, "--- з прийменниками на або до, коли буде половина години: пів на сьому, або пів до сьомої як це ми вже бачили в фразі з твору М. Коцюбинського, чи з прийменниками до або за, коли перейшло вже за половину години: за чверть сьома, або чверть до сьомої цебто: чверть години залишилось до сьомої або за чверть години буде сьома. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, треба ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.

Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь роботу чи дію, тоді слід користуватись кількісними числівниками: "`Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив"' (І. Котляревський); "`От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин"' (із живих уст).

\section{ЗАУВАЖЕННЯ ДО ДЕЯКИХ ЧИСЛІВНИКІВ}

\subsection{Один, одні, самий, самі}

В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення: "`З одного вола двох шкур не деруть"' (прислів'я); "`Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі"' (Т. Шевченко), "--- або значення займенника якийсь: "`В одній долині під горою високий явір зеленів"' (Л. Глібов). Але ці числівники не мають значення займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: "`Он выбежал в одном белье"'. Однак трапляється читати не тільки в сучасних газетних і журнальних статтях, а навіть у художніх творах: "`Вона вийшла в одному жакеті"', "`Одні старі залишилися в ceлі"'.

Українська класична література й народне мовлення в таких випадках користувалися здебільшого займенниками самий, сама, саме, самі: "`Самий борщ та борщ, без нічого як щодня їсти, то хіба наїсися?"' (казка); "`Зосталися самі вишкварки"' (М. Номис); "`Самі діти в хаті сидять, а батьки кудись пішли"' (з живих уст). Отож авторам наведених вище двох фраз слід було написати: "`Вона вийшла в самому жакеті"', бо фраза з висловом в одному жакеті дає змогу припускати, що жінка носить часом і по два-три жакети; "`Самі старі залишилися в селі"', бо тут ідеться не про кількість людей, що залишилися в селі, а про їхній вік.

\subsection{Дpyгий та інший}

Слово другий буває українською мовою порядковим числівником ("`А в другий раз пройшла не глянувши на нього"'. "--- Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший ("`Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись"', "--- М. Коцюбинський). У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: "`Війна є продовження політики іншими засобами"'. Часом цим займенником надуживають і ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: "`Від цього берега до іншого буде не більше як двадцять метрів; невже не перепливеш?"' Тут неодмінно треба поставити слово другий: "`Від цього берега до другого..."', "--- бо в річки два береги "--- один і другий. Займенник інший інколи надає фразі характеру віддаленості: "`Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас, "--- голісінько"' (з живих уст).

\subsection{Пара й кілька}

"`Позич мені на пару днів гроші"'; "`Зустрінемося через пару днів"', "--- чуємо інколи в розмовах, а зрідка читаємо й на сторінках сучасних художніх творів. Так сказати по-українському не можна, а слід: "`Позич мені на кілька день (днів) (на два-три дні, на які два дні) гроші"'; "`Зустрінемось через кілька день (днів)(через два-три дні, через які два дні)"'.

Числовий іменник пара треба ставити при іменниках, що позначають однакові речі "--- пара чобіт , пара білизни ("`Йому Дідона підослала... штани і пару чобіток"'. "--- І. Котляревський), людей, чимось між собою пов'язаних ("`Цвіт лине, лине і закриває закохану пару"'. "--- Леся Українка) , худобу ("`Ой на тобі пару волів лисих"'. "--- "`Материалы и исследования"' П. Чубинського).