\chapter{ДІЄПРИКМЕТНИКИ}

\section{Активні дієприкметники, віддієслівні прикметники й пасивні дієприкметники}

Візьмімо такий уривок із художнього твору одного з відомих стилістів сучасної української прози М. Стельмаха:

"`І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, пoтемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець воду, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м'ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі.

І над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям...

I здається мені, що, минувши потeмнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголов'ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки"'.

У цьому довгому уривку ми бачимо низку підрядних речень: що зайшли в туман, що струшують зі своїх крилець воду, що стала в чиємусь вікні, що причаївся в узголов 'ї на другому покосі, "--- а крім того, дієприкметники з суфіксом -л-: потемнілі, не затужавілого. Уявімо собі, який вигляд мав би цей уривок у перекладі російською мовою. Можна напевно сказати, що всі ці підрядні речення, замість описових конструкцій що зайшли, що струшують, починались би активними дієприкметниками: зашедшие в туман, стряхивающие со своих крылышекeк воду, ставшая в чьем-то окне, притаившийся в изголовье; українські дієприкметники з суфіксом -л- було б замінено російськими активними з дієприкметниками з суфіксом -вш-; зворотам потемнілі трави, потемнілі вітряки відповідали б пoтемневшие травы, пoтемневшие мельницы, а звороту не затужавілого зерна "--- не затвердевшего зерна.

Чом так відрізняються граматичні форми українського ориґіналу й російського перекладу? Тому що форм активних дієприкметників із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ- і -вш- немає в українській мові, й письменник мусив удатись до описової форми на зразок що зайшли або до дієприкметників із суфіксом -л- "--- потемнілі, затужавілі.

Але ми знаємо багато слів із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ач-, -яч-, що походять від дієслів: лежачий ("`Лежачого не б'ють"'. "--- М. Номис), питущий ("`Я "--- не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою"'. "--- В. Кучер), невмирущий ("`Слався, горде комсомольське плем'я, невмируща молодість моя"'. "--- І. Нехода), трудящий, роботящий ("`А трудяще, а чепурне, а роботяще!"' "--- Т. Шевченко) тощо. Хіба ці словa не є активні дієприкменики? Ні, це віддієслівні прикметники, що втратили дієслівні ознаки (час і вид) і означають уже не дію, як дієприкметники, а сталу властивість когось чи чогось.

Немає в українській мові й форм пасивного дієприкметника тeпepiшнього часу на зразок російських читаемый, получаемый, делаемый, але зрідка трапляються віддієслівні прикметники з суфіксами -им- (невгасима любов), -ом- (невідомий чоловік), що також утратили ознаки дії й набули постійної якості.

Щоб легше було зрозуміти сказане, порівняймо дві фрази: "`Під лежачий камінь вода не тече"' й "`Павло підняв лежачу на підлозі монету"'. У першій фразі слово лежачий є віддієслівний прикметник, що втратив ознаки дієслова й має постійну властивість "--- лежати; в другій фразі слово лежачу виконує функцію невластивого українській мові активного дієприкметника, через що фраза звучить важко, неприродно, штучно. Так сказати по-українському не можна, а треба: "`Павло підняв монету, що лежала на підлозі"'.

Розгляньмо ще такий приклад: "`Питущого й близько не підпускай до комори чи каси, бо проп'є все"'. Так сказати по-українському можна, бо тут слово питущий "--- віддієслівний прикметник, що передає постійну властивість п'яниці. А спробуймо лиш надати цьому слову функцію активного дієприкметника й подивімося, що вийде: "`Людина, питуща некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання"'. Кожний, хто хоч трохи знає українську мову, відчує, що така фраза звучить по-українському дико, її конче треба перебудувати так, щоб у ній не було активного дієприкметника питущий. Це можна зробити двома способами "--- або користуючись описовою формою підрядного речення: "`Людина, що п'є некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання"', "--- або вдаючись до дієприслівника: "`Людина, п'ючи некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання"'.

Тут виникає слушне питання: чи ця особливість української мови "--- уникати вживання форм активних дієприкметників "--- не обмежує наших можливостей вислову? Чи описові конструкції, до яких мусимо вдаватися замість активних дієприкметників із зазначеними вище суфіксами, не обтяжують фрази, не позначаються кепсько на стилі викладу? Як бачимо з наведеного на початку статті уривка з твору М. Стельмаха, це ніскільки не порушило ні мелодійності ритму, ні стрункості, простоти викладу авторової думки. I навпаки "--- як псують милозвучність, стрункість, простоту й утруднюють вимовляння незграбні спроби живосилом застосувати в українському реченні невластиву форму активного дієприкметника! Ось невдала фраза з одного сучасного оповідання: "`Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим"'. Можна за попереднім прикладом поставити замість страждаючий дієслово: "`Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий"'; можна скористуватись і віддієслівним прикметником: "`Нам важко бачити тебе прикутим і стражденним"'. Часто буває можливо замінити активний дієприкметник пасивним дієприкметником від того ж дієслова.

Інколи можна замінити активний дієприкметник дієприслівником від того ж дієслова або іменником іншого кореня: замість неправильно складеної фрази "`Під час обговорення доповіді всі виступаючі товариші зазначали важливість поставленого питання"' можна сказати: "`Під час обговорення доповіді всі товариші, виступаючи, зазначали важливість поставленого питання"' або "`Під час обговорення доповіді всі промовці зазначали..."'. Тим, кому потреба протокольної точності, можна скористуватись описовою конструкцією: "`Усі товариші, що виступали (або "--- брали участь у виступах), зазначали..."'

Як бачимо, є багато різних способів, щоб, не порушуючи милозвучності української мови, правильно й точно передати те, що в російській мові передається активними дієприкметниками.

\section{Пасивні дієприкметники}

Як уже зазначалося, в українській мові дуже поширеними є пасивні дієприкметники на -ний, -тий. Від деяких дієслів уживаються паралельні форми: одягнений "--- одягнутий, замкнений "--- замкнутий, затягнений "--- затягнутий. Українська літературна мова однаковою мірою засвідчує обидві ці форми.

Замість пасивних дієприкметників із суфіксом -ем- у російській мові, українська мова знає описову форму: получаемый результат "--- наслідок, що його (або "--- який) одержуємо, сравниваемая величина "--- величина, що її (або "--- яку) порівнюють. Замість описової конструкції можна іноді поставити пасивний дієприкметник недоконаного виду, якщо він утворюється з суфіксом -ува-, -юва- : одержуваний наслідок, порівнювана величина.

Як зазначалось вище, пасивні дієприкметники виконують у реченні здебільшого функцію означення: "`В накинутій на плечі сірячині, "--- порожні рукави обвисли перебитими крилами, "--- він стояв під стіною, в кутку"' (Б. Харчук). Але пасивний дієприкметник нерідко буває й частиною складеного присудка: "`За війну він був чотири рази поранений"' (І. Волошин).

\section{ЗАУВАЖЕННЯ ДО НИЗКИ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ}

\subsection[Бажаючий - що (котрий, який) бажає - охочий]{Бажаючий "--- що (котрий, який) бажає "--- охочий}

Часто можна натрапити на таке оголошення: "`Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі"'. Ми знаємо з попереднього, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому треба добрати способу, щоб уникнути в наведеній фразі штучного дієприкметника бажаючі. Як це зробити?

Можна, як ми бачили вже, вдатись до описової конструкції: "`Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії"'; можна, не міняючи змісту фрази, висловитись інакше, підшукавши відповідний прикметник. Узяти хоч би прикметник охочий "--- він цілком відповідає тому поняттю, що його намагались висловити автори оголошення незграбним утвором бажаючий: "`В козацькому таборі по-старому не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору охочі молодці помірятися з паном козацькою силою"' (Я. Качура). Цим прикметником можна передати думку й у згаданому оголошенні: "`Охочим узяти участь в екскурсії слід записатися в місцевкомі"'.

\subsection{Відпочиваючий, відпочивальник, що (котрий, який) відпочиває, відпочиваючи}

На Україні, зокрема в Криму і Карпатах, щороку відпочиває багато трудящих у різних будинках відпочинку, а наші газетярі й досі не можуть знайти путнього відповідника до російського слова отдыхающий і пишуть: "`У цьому будинку дуже кепсько організовані розваги відпочиваючих: не буває екскурсій, змістовних лекцій самодіяльних концертів"'.

У цій фразі також можна легко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виконує тут функцію іменника. Для цього треба вжити від дієслова відпочивати іменника відпочивальник: "`...організовано розваги відпочивальників"'. Від цього фраза набуває більшої стрункості, ніж коли побудувати її з підрядним реченням: "`...розваги тих, що відпочивають"'.

Слово відпочивальник увійшло до наших Українсько-російського й Російсько-українського словників АН УРСР, і лишається тільки дивуватися, чому воно не витиснуло остаточно на сторінках наших періодичних і неперіодичних видань словесного покруча відпочиваючий.

Проте словом відпочивальник не можна безоглядно послугуватись. Воно буває доречним тільки тоді, коли виконує в фразі функцію іменника, цебто втратило характер дії. Але можуть бути випадки, коли наявність дії треба зберегти, наприклад, як перекласти українською мовою таке російське речення: "`Отдыхающие во время обеденного перерыва рабочие слушали интересную лекцию"'? Тут слово відпочивальник не підійде, бо йдеться не про тривалий відпочинок, як то буває під час відпустки в будинках відпочинку, а лише про короткий, тимчасовий перепочинок, у якому нюанс дії треба зберегти, отож фразу слід перекласти або підрядним реченням: "`Робітники, що (котрі, які) відпочивали під час обідньої перерви..."', "--- або дієприслівником: "`Відпочиваючи під час обідньої перерви, робітники..."',

\subsection[Відстаючий - що (котрий, який) відстає - відсталий]{Відстаючий "--- що (котрий, який) відстає "--- відсталий}

"`У нашому колективі не повинно бути відстаючих!"' "--- читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна виправити на описову форму: "`У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають"', але можна обійтись і без неї, взявши прикметник відсталий: "`У нашому колективі не повинно бути відсталих"'.

\subsection[Захоплюючий - що (котрий, який) захоплює, захопливий, звабливий, привабливий, знадний, знaдливий, принадний]{Захоплюючий "--- що (котрий, який) захоплює, захопливий, звабливий, привабливий, знадний, знaдливий, принадний}

Газетну фразу "`Особливо захоплюючі і привабливі подорожі повз Дніпрові кручі"' можна виправити кількома способами: поставити замість дієприкметника захоплюючі дієслово: "`Особливо захоплюють і приваблюють подорожі повз Дніпрові кручі"', "--- або скористуватись одним із прикметників -захопливий, привабливий, звабливий, знадливий, знадний, принадний: "`Особливо знадними й привабливими є подорожі..."'.

\subsection[Знаючий - що (котрий, який) знається, (розуміється тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий]{Знаючий "--- що (котрий, який) знається, (розуміється тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий}

"`Тут треба знаючої людини"' "--- прочитали ми в одному оповіданні, де автор допустився подвійної помилки, незугарно переклавши російську фразу: "`3десь нужен знающий человек"'. Передусім упадає в очі невластива українській мові форма активного дієприкметника "--- знаюча, а по-друге, її створено від дієслова знати, хоча треба виходити від дієслова знатися, цебто "--- "`тямити на чомусь"',

Цю фразу можна було б замінити описовою формою: "`Тут треба людини, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)"', а можна, скористувавшись близькими за значенням прикметниками, й так висловитися: "`Тут треба тямущої (тямyчoї, тямовитої, тямкої) людини"'.

\subsection{Пануючий чи панівний?}

До наших нових словників поряд із природним, милозвучним словом панівний проник дієприкметник пануючий: "`У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному "--- пануючими вітрами"' ("`Колгоспне село"'); "`Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри"' ("`Історія української літератури"'). Між цими двома словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, тому слід, виходячи з мовних традицій, завжди додержуватись тільки словa панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.

\subsection[Подорожуючий - що (котрий, який) подорожує - подорожній]{Подорожуючий "--- що (котрий, який) подорожує "--- подорожній}

"`В руках у нього була "`авоська"', неодмінна супутниця всіх подорожуючих"', "--- написав один автор повісті для школярів, не замислюючись над тим, як важко вимовити по-українському це, ніби українське, слово. А тим часом цю фразу він міг би написати й правильно, звернувшись до описової форми: "`У руках у нього була сіточка, неодмінна супутниця всіх, що (котрі, які) подорожують"', "--- або скористувавшись прикметником подорожній: "`Була сіточка, неодмінна супутниця всіх пoдорожніх"'.

\subsection[Початкуючий - початківець]{Початкуючий "--- початківець}

"`На вечорі виступили з читанням своїх творів початкуючі письменники"', "--- надруковано в газетній замітці, автор якої не знає, що відповідно до російського вислову начинающий писатель (художник, композитор тощо) в сучасній українській літературній мові вживається слово початківець: початківець-письменник, початківець-художник, початківець-композитор і т. ін. "`Опублікування першої книги початківця "--- свято не тільки для читача, для літератури, для молодого автора, але й для старшого письменника"'. "--- Ю. Смолич).

\subsection[Працюючий - що (котрий, який) працює - трудящий, тpyдiвник, трудар, трудовик, пpaцiвник]{Працюючий "--- що (котрий, який) працює "--- трудящий, тpyдiвник, трудар, трудовик, пpaцiвник}

Слово працюючий трапляється в значеннях активного дієприкметника ("`Працюючий на новому верстаті робітник не був добре обізнаний із його властивостями"'), прикметника ("`Велика увага пpидiляється навчанню працюючої молоді"') та іменника ("`Літо "--- найкраща пора для відпочинку працюючих"'). Але ні в першому, ні в другому, ні в третьому значеннях воно не дається до використання. Ми бачили вже, що цей дієприкметник можна, нітрохи не порушуючи загального змісту, замінити дієприслівником: "`Працюючи на новому верстаті, робітник не був добре обізнаний із його властивостями"'; можна висловити цю фразу й описовою конструкцією: "`Робітник, що (котрий, який) працював на новому верстаті, не був добре обізнаний із його властивостями"'. Замість слова працюючий у значенні прикметника можна скористуватись відомим, прикметником трудящий (або трудовий): "`Трудяща ластівка край берега літала"' (Л. Глібов); отож у другому реченні треба написати: "`Велика увага приділяється навчанню трудящої (трудової) молоді"'. Слово трудящий можна ставити й у значенні іменника: "`Літо "--- найкраща пора для відпочинку трудящих"'.

Не слід забувати й інших іменників, що цілком можуть замінити форму працюючий: трудівник ("`Це, напевне спросоння обізвався дятел, невтомний трудівник"'. -М. Стельмах; "`Моя хвала трудівникам незнаним..."' "--- П. Грабовський; "`Налагоджуємо культурний зв'язок свідомості мільйонів трудівників"'. "--- В. Еллан); трудар("`Ми в комсомольській бригаді вийшли в степ на зорі "--- юні, веселі і раді вільних полів трударі"'. "--- П. Воронько), трудяка ("`... я сів у тритонку до шофера Н. ...Це був справжній трудяка"'. "--- О. Довженко); працівник ("`Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії"'. "--- І. Ле).

Іменник працівник буває й відповідником російського работник ("`Величезну кількість працівників преси можна було тут бачити тільки в перші дні процесу"'. "--- Я. Галан). Іноді помилково замість слова працівник уживають іменник робітник: "`Серед робітників цього науково-дослідного інституту є кілька кандидатів і докторів наук"'. Слово робітник позначає трудівника тільки фізичної праці, а працівник "--- і фізичної, й розумової. Є ще іменник співробітник, який відповідає російському сотрудник є близьким за значенням до українського працівник "--- "`трудівник розумової праці"'. Отож, у помилковій фразі слід було сказати: "`Серед працівників (або "--- співробітників ) цього науково-дослідного інституту..."'.

\subsection{Утопаючий, потопаючий, що (котрий, який) утопає (потопає), утопальник (потопальник), потопельник}

"`Ви стрибатимете, а я... поблизу їздитиму, рятуватиму втопаючих"', "--- читаємо в одному сучасному оповіданні. У цій фразі дієприкметник утопаючий виконує функцію іменника; але це слово часто трапляється й з функцією дієприкметника: "`Утопаючий Іван хапався посеред річки за будь-що"'. У цьому випадку активний дієприкметник утопаючий звучить неприродно. Цю фразу можна перебудувати, зберігаючи її зміст, удавшись до описової конструкції з підрядним реченням: "`Іван, що втопав (котрий, який утопав...)"', "--- або послугуючись дієприслівником: "`Утопаючи, Іван..."'.

Але візьмімо ще таку фразу: "`Утопаючий хапається за соломинку"'. Можна, звісно, й тут скористуватись описовою конструкцією: "`Той, що втопає (котрий, який утопає), хапається..."', "--- або й дієприслівником: "`Утопаючи, хапається..."', "--- але це трохи змінює зміст фрази, бо тут слово утопаючий виступає в ролі іменника, а не дієприкметника. Чому б у такому випадку не вжити українського іменника від дієслова утопати "--- утопальник, як це вже робили, творячи від дієслова відпочивати іменник відпочивальник? Далебі, непогано виходить: "`Утопальник хапається за соломинку"'.

Усе це можна сказати й про слово-синонім потопаючий: "`Щури перші тікають із корабля, що (котрий, який) потопає"', "--- замість "`із потопаючого корабля"'; "`Дівчина, потопаючи, кілька разів ще виринала на поверхню води"', "--- замість "`потопаюча дівчина"'. Від дієслова потопати можна також утворити іменник потопальник: "`Потопальник щиро дякував за порятунок"'. До речі, є іменник потопельник "--- відповідник російського утопленник, що бачимо й у нашій класичній літературі: "`...закинуте, глухе містечко лежало, як потопельник, у чорному баговинні"' (О. Слісаренко); "`Худа печаль і довга туга, мов потопельник, попливла"' (М. Бажан).

\subsection[Хвилюючий - що (котрий, який) хвилює, зворушливий, бентежний, збудний (збудливий), животрепетний]{Хвилюючий "--- що (котрий, який) хвилює, зворушливий, бентежний, збудний (збудливий), животрепетний}

У нашому поточному мовленні слово хвилюючий рідко трапляється в ролі активного дієприкметника, як у цій фразі: "`Колись хвилюючі багатьох слова нині втратили свою первинну силу"', "--- де треба правильно висловитись так: "`Слова, що (котрі, які) колись хвилювали багатьох..."' Це слово виступає раз у раз у значенні прикметника, що, хоч і створено його від дієслова хвилювати, втратив характер дії: "`Художник майстерно показав у своїй картині хвилюючий прояв материнської любові"'; "`Третя частина книжки "--- це хвилююча розповідь про подвиг"'; "`Хвилююча краса тут сприймається серцем будівника"'.

Не тільки з стилістичних міркувань, а й щоб не набридати читачеві або слухачеві й не пантеличити їх цим незграбним словом, яке рябіє на сторінках журналів, газет, а іноді й художніх творів, слід звертатись до природних прикметників: зворушливий ("`В оповіданні про ясні дні дитинства було щось зворушливе"'. "--- Переклад із М. Горького), бентежний ("`Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце"'. "--- В. Козаченко), збудний (збудливий) ("`Збудний запах гарячого кулешу приємно лоскотав у ніздрях"'. "--- Я. Качура), животрепетний ("`Дуже цікава животрепетна новина"'. "--- Словник за редакцією А. Кримського).

Хіба не досить цих зразків, щоб уникати або й зовсім відмовитись від цього штучного невдалого витвору, якого не знайдемо ні в нашій класиці, ані почуємо в народному мовленні, і хіба не краще зазвучали б наведені на початку фрази в такому вигляді: "`Художник показав у своїй картині зворушливий прояв материнської любові"'; "`Третя частина книжки "--- це бентежна розповідь про подвиг"'; "`3ворушлива краса тут сприймається серцем будівника"'? Безперечно, краще!