\chapter{ПРИСЛІВНИКИ}

\section{Загальні зауваження}

В українській мові далеко більше вживаються прислівники, ніж у російській, де вони часто поступаються перед конструкціями з прийменниками й іменниками назразок с нетерпением, с удовлетворением, в нерешительности. Наприклад, читаємо: "`Нічого ви не знаєте! "--- нетерпляче перебила вона"' (Леся Українка); "`Гармаші не відстають, "--- виглянувши крізь вирву вікна на перехрестя, задоволено промовив Чумаченко"' (О. Гончар); "`Гафійка раптом почервоніла і нерішуче стояла"' (М. Коцюбинський); "`У вітринах крамниць Таня заздрісно розглядала красивих, великих ляльок"' (О. Копиленко). Однак деякі сучасні автори забувають про це й пишуть: "`Олена Іванівна стояла в нерішучості в коридорі"'; "`Ото лається, собацюга. Де тільки навчився? "--- із заздрістю сказав Ігор"'. Розуміється, в цих фразах далеко краще було б написати: "`стояла нерішуче в коридорі"', "`заздрісно (заздро) сказав Ігор"'.

\section{ЗАУВАЖЕННЯ ДО НИЗКИ ПРИСЛІВНИКІВ}

\subsection{Виключно, винятково, тільки, суто, єдино}

"`Він їв виключно черствий хліб"', "--- читаємо в медичній статті, хоч важко почути щось подібне в живому народному мовленні й класичній літературі, де було б: "`Він їв самий черствий хліб"' ("`Він їв тільки черствий хліб"'), або, щоб підкреслити сказане: "`Він їв самий тільки черствий хліб"'. Прислівник виключно штучно створене чи скальковане слово, яким надуживають наші науковці й публіцисти, хоч є ще й інші, більш підхожі, природні слова. Крім наведеного вище тільки, є ще винятково ( "`З усіма він чемний і винятково ввічливий"'. "--- Я. Баш), суто ("`Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку"'. "--- І. Котляревський), єдино ("`Мене судити могли б єдино тільки королі"'. "--- Б. Грінченко).

\subsection[Довжиною, шириною, глибиною, висотою, вишиною, товщиною - завдовжки, завширшки, зaвглибшки, заввишки, завбільшки, завдальшки, зaвгpyбшки, завтовшки]{Довжиною, шириною, глибиною, висотою, вишиною, товщиною "--- завдовжки, завширшки, зaвглибшки, заввишки, завбільшки, завдальшки, зaвгpyбшки, завтовшки}

"`Кімната була довжиною вісім метрів, шириною чотири й висотою три метри"'; "`Ставок, глибиною подекуди аж до семи метрів, прикрашає тепер наше місто, що не мaє річки"': Такі неукраїнські вислови ми читаємо іноді тільки в ділових паперах, а навіть у статтях і в художній літературі. Цих висловів не знає українська народна мова, не знала їх і наша класика, а користувались іншими прислівниками: "`Роги по аршину завдовжки, коли не більш"' (О. Стороженко); "`Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода"' (Леся Українка); "`Яма завглибшки була вже двадцять і два сажні"' (І. Франко); "`Наша річка, хоч і неабияка там завширшки, проте рибу має"' (з живих уст); "`Камінь такий завбільшки, як де є хата велика"' (казка); "`Намисто було завгpyбшки як моє"' (Словник Б. Грінченка); "`Так завдальшки, як до тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки"' (Словник Б. Грінченка).

Отже, для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, глубиной, величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники "--- завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, яких і слід додержуватися в писемній та усній мові.

Російський вислів на расстоянии може передаватись українською мовою не тільки прислівником завдальшки, а часто й прийменником на та іменником віддаль (віддалення) або відстань: "`Тепер обличчя обох були на віддаленні якихось три чверті метра"' (І. Ле); "`На відстані пострілу"' (Українсько-російський словник АН УРСР).

\subsection[Доки - доти, поки - поти]{Доки "--- доти, поки "--- поти}

Прислівники доки й доти, поки й поти чуються в фразах як спаровані, взаємозалежні: "`Доти лях мутив, доки не наївся"' (М. Номис); "`Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився спокійно"' (О. Гончар); "`Поти все вередуватиму, аж поки купиш ласощів"' (Г. Квітка-Основ'яненко); "`Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не вживеться"' (П. Куліш).

Не слід перемішувати ці спаровані прислівники й ставити доти з поки, а доки з поти, як це часом, хтозна для чого, роблять: "`Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не поцікавився"'; "`Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері"'. Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.

\subsection{Зараз, тепер, нині, тепереньки, теперечки, тепера, ниньки}

Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: "`Де гули набої, зараз сміх звучить"' (В. Сосюра); "`У нас зараз весна"' (С. Плачинда). Проте між цими прислівниками є деяка значеннєва різниця.

Українська класика й народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення "--- "`цієї миті, цю хвилину, негайно"': "`Ходім зараз до матері"' (М, Коцюбинський); "`Зараз я піду"' (Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, користувалися словами тепер, нині: "`Не тепер, так у четвер"' (приказка); "`Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та"' (П. Тичина); "`Герман Гольдкремер устав нині дуже злий"' (І. Франко); "`Їх смольний дух п'янить мене і нині"' (М. Рильський).

У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки ("`Ой колись була розкіш-воля, а тепереньки "--- неволя"'. "--- Народна пісня), теперечки "`Теперечки дивись, до чого він доживсь"'. "--- Л. Глібов), тепера "--- відповідник до російського теперича й ниньки "--- відповідник нынче.

З цих прикладів випливає, що й у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова: "`Де гули набої, нині сміх звучить"'; "`У нас тепер весна"'.

\subsection[Зрідні - бути (доводитися) родичем, бути piднею, рідний брат (piднa сестра ) комусь або чомусь, родичі]{Зрідні "--- бути (доводитися) родичем, бути piднею, рідний брат (piднa сестра ) комусь або чомусь, родичі}

Читаємо в одному науковому творі: "`Така хибна провідна думка автора книжки "--- зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних концепцій"'. У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українській мові й який є невдалою калькою з російського сродни. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, "--- чи самим іменником: "`Вони йому "--- родичі: дідового сусіда молотники"' (жартівлива приповідка); "`його жінка "--- то рідна сестра відьми!"' (з живих уст).

Тим-то й у фразі науковця треба було написати: "`рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині..."'.

\subsection{Навшпиньках чи навшпиньки?}

У сучасній українській літературі, а так само й у наших словниках бачимо слова навшпиньках і навшпиньки, що не мають ніякої значеннєвої різниці: "`Я навшпиньках пройшла до першого ряду крісел і сіла на першому вільному місці"' (І. Вільде); "`щоб краще бачити, навшпиньки поставали, а може, й на те, щоб вищий мати зріст"' (М. Рильський); "`Повз материне купе кожному хотілося пройти навшпиньки"' (О. Гончар).

Є ще слово навшпинячки, що означає те саме: "`Старіші на лавках, а молоді позаду стають навшпинячки"' (переклад М. Рильського).

Так яке слово правильніше "--- навшпиньках чи навшпиньки? Гадаю, що друге. Перше слово набуло закінчення -ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово має закінчення -и дуже характерне для українських прислівників: наввипинки, наввиринки, наввипередки, навзаводи, навперемінки тощо. Таке ж закінчення й у слова навшпинячки, яке має всі права на існування.

\subsection{Обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, підставно}

У публіцистиці й діловій мові часто трапляються слова обґрунтовано, з цілковитою (з пoвною, з незаперечною) підставою, наприклад: "`до вибору робочих швидкостей аґреґатів передові механізатори підходять обґрунтовано..."' ("`Pадянська Україна"'); "`Можна сказати з незаперечною підставою, що третій з'їзд Рад відкрив нову епоху всесвітньої історії"' (переклад із творів В. І. Леніна).

Та ось у "`Вечірніх розмовах"' М. Рильського бачимо прислівник підставно: "`Клопотався він, учасник війни, цілком підставно й законно"' ("`Моє і наше"'). Чи це маловживане слово підставно "--- цілком рівнозначне попереднім висловам, чи воно має свій нюанс? Якщо вислів з незаперечною (з цілковитою, з пoвною) підставою "--- близький значенням до прислівника підставно, то цього не можна сказати про слово обґрунтовано: адже якесь клопотання об'єктивно може бути й мало обґрунтованим через юридичну непідготованість особи, що писала це клопотання, й разом із тим "--- цілком підставним, або, інакше кажучи, законним, бо має під собою за підставу закон. Саме тому М. Рильський, добрий знавець української мови, поставив тут цей прислівник. Слово підставно, відоме й раніше в українській мові, "--- не зайве, бо дає змогу точніше висловити думку й має свій загальновідомий антонім "--- безпідставно.

\subsection{Одноразово й одночасно}

Чуємо інколи в радіопередачі таке дивне повідомлення: "`Одноразово працює pадiостанція "`Maяк"' на хвилі..."' По-українському це означає, що pадiостанція "`Maяк"' працює чомусь тільки один раз, хоч усім відомо, що радіостанції взагалі, зокрема й "`Maяк"', функціонують не раз і не два чи три, а постійно. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось, наприклад: "`Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтесь постійної фінансової допомоги"'.

Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один час з іншою дією: "`Одночасно пробитися всім підводам "--- неможливо"' (О. Гончар); "`Чикаленко одночасно їв, запивав вином і розповідав безперестану"' (Л. Смілянський).

Очевидно, наше радіомовлення хотіло сказати, що "`одночасно працює радіостанція "`Маяк"', але не зуміло правильно висловити.

\subsection{Під рукою і напохваті}

"`Нащо ти ото шукаєш по кімнаті, нишпориш по шухлядах? Треба, щоб усе потрібне було в тебе під рукою"', "--- читаємо в одному сучасному оповіданні, де спиняємо увагу читача на вислові під рукою. Так сказати по-українському можна, як це бачимо хоч би з такої фрази в М. Коцюбинського: "`Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах"'. Але є ще український прислівник напохваті, що передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: "`Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, "--- держали напохваті"' (А. Головко).

Не слід забувати це слово в певних випадках, тим більше, що воно "--- таке характерне для нашої народної мови, з якої треба черпати свій практичний словник нашій літературі.

\subsection{По рахунку чи видавцем?}

"`Він давав їй гроші по рахунку, щоб не тринькала їх дарма"', "--- читаємо в одному фейлетоні, де з попереднього тексту здогадуємося, що йдеться не про папірець-рахунок, на підставі якого давалося жінці гроші, а про те, що давано їй грошей небагато, ощадно. У цьому розумінні сказати по рахунку ніяк не можна: це буквалістичний переклад російського по счету. Тут мало б стояти слово видавцем, що саме й є відповідником російських висловів по счету, по мере:"`Все подавалось ніби видавцем"' (І. Нечуй-Левицький).

\subsection{Так чи отак?}

"`Усякі бувають дива. Так ідеш собі лісом, коли бачиш..."' "--- читаємо в одному оповіданні. Усе ніби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної події чи явища, про що мовилося в першому, тоді слово так було б на своєму місці, як це бачимо в творі І. Нечуя-Левицького: "`Пан не згоджувавсь брати назад того поля. Так воно й стояло ціле літо толокою"'. Якщо речення не являє собою логічного завершення щойно сказаного, а висловлює загальні міркування, звісно, пов'язані певною мірою з усім попереднім текстом, тоді краще послугуватися прислівником отак: "`Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах"' (Панас Мирний).

Ми спинились над цими двома словами, які, будучи дуже схожі одне з одним, мають, проте, різні нюанси, тому, що раз у раз натрапляємо в художній літературі й публіцистиці на фрази з початковим словом так замість отак, про яке ніби забули автори. Відбувається це, видимо, підо впливом російських зразків, де прислівник так в аналогічних фразах "--- дуже поширений: "`Эти явления замечались и раньше. Так, еще в прошлом году, мы наблюдали..."'

Прислівник отак інколи буває синонімом слів наприклад, приміром, як це бачимо в першій фразі: "`Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом..."' Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: "`Отак ідеш собі лісом..."', "--- тимчасом як у реченнях "`Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в'їхали вже в ліс. Так, це був ліс"' відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так.

\subsection{Раптом, а що як, ану (ж)}

Не завжди слушно ми користуємося прислівником раптом. Якщо в фразі "`То цілий місяць не було його, а це вчора раптом приїхав"' (із живих уст) цей "--- прислівник стоїть до речі, то цього не скажеш про таку фразу, взяту з сучасної белетристики: "`Туди вона і глянути боїться: раптом побачить там когось із земляків"'.

Прислівник раптом, як і рівнозначні прислівники зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або наяву когось чи чогось: "`Раптом усе затихло"' (Леся Українка); "`Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула, як ранений птах"' (М. Коцюбинський). А коли йдеться не стільки про несподіваність дії, скільки припускається можливість дії або появи когось, тоді краще користуватись висловами а що як, ану (ж): "`Піду я до Бондаренків "--- ану ж Петро вже приїхав"' (із живих уст); "`Я можу піти туди; а що як ніхто ще не повернувся й хата "--- замкнена?"' (з живих уст).

Отож, у наведеній вище невдалій фразі краще написати: "`Вона й глянути боїться: ану (або "--- а що як) побачить там когось"' .

\subsection{Уперто чи наполегливо?}

"`Завод уперто працював далі, щоб учасно виконати почесне замовлення"', "--- читаємо в одній газетній статті. У такому тексті прислівник уперто не підходить, бо він надає дієслову, якого стосується, неґативної функції, наприклад: "`Барометр уперто показував "`дощ"', хоча в той день не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари"' (М. Коцюбинський). У наведеній на початку фразі дієслово працювати вимагає прислівника з позитивним значенням; таким буде слово напoлегливо.

Те саме можна сказати й про прикметники впертий і напoлегливий: "`Упертий, як свиня"' (з живих уст); "`Василь "--- людина напoлегливa, трудовита"' (О. Копиленко).

\subsection{Щоденно, щодня, щодень, щоднини}

Слова щоденно, щодня, щодень, щоднини ми бачимо в нашій класиці й сучасній українській літературі: "`Я єсть той, який щоденно на будові, на посту"' (П. Тичина); "`Ходив я в садочок щодня виглядати"' (Л Глібов); "`Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий добрі ребра й серце розбиває"' (Т. Шевченко); "`Для величних будов Батьківщини, для майбутнього щастя "--- щоднини лийся, лийся, гаряча сталь!"' (Я. Шпорта).

Усі ці чотири слова мають однаковісіньке значення, хіба тільки з тою різницею, що слова щодня, щодень ми часто чуємо в народному мовленні, але далеко рідше можна натрапити на щоднини й не трапляється чувати з народних уст прислівника щоденно, дарма що прикметник щоденний "--- дуже поширений: "`Оце такий мій щоденний наїдок"'.

Чи не забагато в нас однакових прислівників, дуже схожих між собою, що означають достоту одне поняття? Таке явище навряд чи збагачує мову, вносить плутанину, коли постає питання, як краще сказати "--- щодня чи щоденно. Мабуть, слід додержуватися слів, що живуть у народі, залишивши слова типу щоденно для тих випадків поетичної творчості, коли ритм вірша потребує саме цього слова, як це бачимо в наведеній цитаті з творів П. Тичини.