\chapter{ВИГУКИ}

\section{Їй-право, далебі, справді, справді-бо, бігме, таки так}

Відповідно до російських вигуків ей-ей, ей-же-ей є чимало українських слів, але останнім часом багато авторів і промовців уподобало рідкісне їй- право: "`їй-право, я нічого не знав"'. Цей вислів помітно витискує такі відомі здавна слова, як далебі ("`Далебі, не знаю, що й діяти"'. "--- І. Нечуй-Левицький), справді ("`Справді, нічого не знаю"'. "--- З живих уст), справді-бо ("`Кажу вам, справді-бо, нічого не чув і не бачив"'. "--- Із живих уст), бігме ("`Бігме, я не брав твоєї сокири"'. "--- Словник за редакцією А. Кримського), таки так ("`Таки так, не було його там"'. "--- Із живих уст). Звісно, краще користуватись не рідкісними, а внормованими в літературній мові словами.

\section{Леле, лeлечко, от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько)}

Вигук леле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). Але наша класика и народне мовлення широко послугуються цим вигуком, що передає захоплення або подив ("`Леле, лелечко мені!"' "--- М. Номис) чи гіркоту ("`Ой леле! Даремні питання!"' "--- Леся Українка). Будучи відповідником до російського увы, вигук леле не є абсолютним синонімом вигуків ой біда ("`Ой біда мені з тобою, не знаю, що й робити!"' "--- З живих уст), ой горе ("`Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі"'. "--- Народна пісня), ой лихо, ой лишечко, ой лишенько ("`Ой лишечко! Хто іде!"' "--- Т. Шевченко). Ці вигуки передають почуття більшого жалю, ніж вигук леле, за яким чути легкий смуток чи невдоволення: "`Леле, я таки не встиг дочитати книжки "--- забрали її в мене"' (з живих уст); "`Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко!"' (П. Чубинський).

\section[Слава - браво - ура]{Слава "--- браво "--- ура}

Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: "`Гей ну, хлопці, до зброї "--- на герць погуляти, слави здобувати!"' (історична пісня). Але це слово буває й вигуком, що відповідає російським вигукам ура ("`Як упав же він з коня та й на білий сніг, "--- Слава! Слава! "--- докотилось і лягло доніг. "--- П. Тичина), браво ("`Хорові Вірьовки та його керівникові Авдієвському слава!"' "--- З живих уст). Слід пам'ятати й цей давній український вигук слава, щоб користуватись ним під час різних урочистих моментів "--- на мітингах, концертах, виставах і зборах, коли хочеться висловити свій захват.