МАЙ 1935 РОКУ     
     
 Ждали всі зеленого розмаю,     
 Леготу плодючого тепла,     
 Ти ж дихнув, смертельно-білий маю,     
 І земля снігами загула.   
       
 Мерзне квіття дитячо невинне.     
 Заклякають соки в деревах.     
 Ярий гін крижана смерть прилине,     
 Все скує смертельно-білий жах.     
     
 Заридає поминальним співом,     
 Спеленає в похоронний сніг,     
 І весна — земна пречиста діва —     
 Нежива у сніговій труні.     
     
 Та крізь хугу вдарить меч небесний     
 І над срібно-смертним сном весни     
 Голос кари загримить — «воскресни!»     
 Всім немилосердям вишини.