НЕВИЧЕРПАЛЬНІСТЬ 
     
 Тяжким хрестом лежать шляхи,   
 Ясні в ночах, вони сліпі вдень:   
 Рамено — з заходу на схід,   
 Рамено — з півночі на південь.   
     
 І так розп  ’  ята — віки,—   
 Вогонь буття не загасила.   
 Невичерпаний дух який!   
 Яка непереможна сила!   
     
 Гноблять, калічать, труять рід,   
 Ворожать, напускають чари,—   
 Здається, знищено вже й слід,   
 Лиш потурнаки й яничари.   
     
 І ось — Стефаник і Куліш,   
 Ось — Коцюбинський, Леся — квіти   
 Степів страждальної землі,   
 Народу самостійні діти!   
     
 А то підземно загуде   
 Вулканом націй ціла раса,   
 І даром божеським гряде   
 Нам Прометеїв дух Тараса.