ВОЯКАМ   
     
 Так хутко згасло сяйво слави,   
 Так коротко тривала мста.   
 Лягли знесилені літа   
     
 На роки, на десятиліття,   
 На всю добу. І сивий згар   
 Того нещасного поліття   
 На наших чолах — знаком кар.   
     
 Куди б не йшли, де б не спинились,   
 Порожнє поле у очах,   
 Щоб серце судорожніш билось   
 По непереспаних ночах,   
     
 Щоб серце свій передчувало   
 Останній скорч.     А мертвий зір   
 Все бачитиме: даль, навалу   
 І нерозкаяний простір.   
     
 7.Х. 1959