***   
     
 На колимськім морозі калина    
 зацвітає рудими слізьми.    
 Неосяжна осонцена днина,    
 і собором дзвінким Україна    
 написалась на мурах тюрми.    
 Безгоміння, безлюддя довкола,    
 тільки сонце і простір, і сніг.    
 І котилося куль-покотьолом    
 моє серце в ведмежий барліг.    
 І зголілі модрини кричали,    
 тонко олень писався в імлі,    
 і зійшлися кінці і начала    
 на оцій чужинецькій землі.