* * *    
     
 Невже ти народився, чоловіче,    
 щоб зазирати в келію мою?    
 Невже твоє життя тебе не кличе?    
 Чи ти спізнав життєву путь свою    
 на цій безрадісній сумній роботі,    
 де все людською мукою взялось.    
 Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,    
 твоїм нещастям серце пройнялось    
 моє недуже. Ти ж — за мене вдвоє    
 нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь.    
 А є добро. А ти труха і тлінь.    
 А спільне в нас, що в'язні ми обоє    
 дверей обабоки. Ти — там, я тут.    
 Нас порізнили мури, як статут.