ЯБЛУНЯЯБЛУНЯ 
 
Юрію Якутовичу 
 
Щаслива яблуня! Надовкруги 
Ті яблука, мов золоті собори,— 
Живло добра, яке ніхто не зборе, 
Шаленство материнської снаги. 
 
Але від непомірної ваги 
Галуззя рветься, падають підпори; 
І вибуха вона, мов серце хворе, 
Скидаючи плоди, мов ланцюги. 
 
Як мати і робітниця стражденна, 
Вона кладе поламані рамена 
На землю і без слова помира... 
 
Якби дерева й нас також навчили 
Ламаться лиш від безуму добра, 
Від щедрості, що понад людські сили!. 
 
1972