* * ** * * 
Очі твої, злочинно-гречні, 
Сліплять, як сонце на екваторі. 
А слова твої небезпечні — 
Як набої в палаючій ватрі. 
 
Незбагненні, немов азіати, 
Гріхи твої усміхненолиці. 
І страшно коло тебе стояти, 
Як зимою коло криниці. 
 
Твоїх пальців холодний подув 
Зірвав мого серця листик. 
Страх мій перетворився на подив 
Рук твоїх — авантюристок. 
 
Ти рішуча була, як повстання, 
Рахувала секунди бою. 
Кожен раз я казав: це остання, 
Це остання розмова з тобою. 
 
Взяв я з твого солодковластя 
Поцілунками тіло потяте. 
Подив мій перетворився на щастя 
Заколисаного дитяти. 
 
Кожен раз я прощався навіки 
З тобою, улюблена зморо, 
А ти навіть не розтуляла повіки, 
Знаючи, що повернуся скоро. 
 
1966