Каторжани 
 
У сірих бушлатах, німі, як раби, 
Голодні, знесилені, гнані, 
Ми зносим нестерпне знущання, аби 
Сконати у тому знущанні. 
 
Невладний над нами ні голод, ні страх, 
Хоч ми безборонні і голі,— 
Вже краще загинути в концтаборах, 
Ніж бути рабами — на волі! 
 
І хоч посіпаки, лютіші за псів, 
Готові з нас жили сотати, 
Ми мужньо, тамуючи праведний гнів, 
Підемо на муки й на страти. 
 
Ми в'язні, але не безмовні раби, 
Дарма, що закуті в кайдани,— 
З ненавистю дивимось в очі судьби, 
Ми — каторжани! 
 
1952 — 1988 — 1989