Концтабір ім. Белова 
 
Холодний край. Концтабір. І навколо 
В два чоловічих зрости — частокіл. 
Недремні вишки й поверх частоколу 
Колючий дріт, натягнутий навкіл. 
 
То світ людського розпачу і втоми, 
Юдоль терпіння й злого торжества,— 
Тут все навколо мертве й нерухоме, 
Природа й та, здається, нежива. 
 
І ми, худі й голодні до нестями, 
Приречені тут гинути в журбі, 
Самі собі здаємося мерцями, 
Хоча про це й не кажемо собі. 
 
Ми, як дерева, зрубані на дрова, 
Звикаємо до смерті взаперті, 
Адже концтабір імені Белова 
Живими нас ховає в забутті. 
 
1955—1988