Матері 
 
«Жди меня, и я вернусь». 
К. Симонов 
 
Жди мене, мамо, у кожну хвилину, 
Жди у жорстоку добу,— 
Доки ти ждатимеш — я не загину, 
Я переможу судьбу. 
 
Жди, хоч недоля нас тяжко карає, 
Жди у терпінні, в сльозах,— 
Я крізь розлуку і відстань безкраю 
Лину до тебе, як птах. 
 
Жди серед ночі — до самого рана, 
Жди — чи зима, чи весна,— 
Може, якраз я прилину й неждано 
Стукну у шибку вікна. 
 
Жди на Великдень, коли розговлятись 
Будеш з малими дітьми,— 
Може, і я завітаю на свято, 
Наче воскреслий з тюрми. 
 
Жди й на Різдво — не зневіришся, мамо, 
Жди — не давайся журбі,— 
Може, я пошепки з колядниками 
Заколядую тобі. 
 
Жди ненастанно — у дощ і в погоду, 
Жди в хуртовину й жару,— 
Я повернуся до рідного роду 
И сльози тобі обітру. 
 
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі, 
Не подавай за впокій,— 
Я тобі вогником на небосхилі 
Сятиму в пітьмі тяжкій. 
 
Жди: що б не сталось — я вирвусь з неволі, 
Жди з-під землі й з-під води,— 
Я переможу всі муки і болі, 
Тільки ти жди мене, жди! 
 
1954—1988