* * * 
 
Невдовзі гори знов зазеленіють, 
Прокинуться за річкою лани, 
Та марно я, леліючи надію, 
Неначе волі, ждатиму весни. 
 
Вона мене в неволі не зігріє, 
Не усміхнеться й покрадьки мені, 
Лиш цяткою німої ностальгії 
Замиготить — і зникне вдалині. 
 
1953 — 1988