* * * 
Вибиті вікна — й знадвору 
Сніг залітає, як пух,— 
Я тут від холоду скоро 
Випущу дух. 
 
Сумно і страшно самому, 
Карцер — то гріб під замком, 
Щоб не замерзнути в ньому, 
Гріюсь труськом. 
 
Ледве зіпруся об стінку 
Й, наче бігун чи атлет, 
Бігаю — навперемінку 
Взад і вперед. 
 
Бігаю й подумки в строфи 
Слово до слова нижу, 
Мов на вершину Голгофи, 
Холодом гнаний, біжу. 
 
1952 — 1989