Муза до мене прийшла на світанні —
В час, коли гаснули зорі останні.
 
Руку мені на рамено поклала
 І прорекла: "Наче в муках Тантала,
 
Твориш ти й твориш, вигадливий сину, —
Все про князів, козаків, батьківщину.
 
Знаю, що трудишся кожної ночі,
Красні слова, променисто-пророчі,
 
Мовби зубилом, карбуєш гранчасто,
Жаром надхнення випалюєш часто.
 
Славиш ти волю, події минулі,
Меч харалужний і панцир, і кулі.
 
Знаю, тебе завойовницька Спарта
В лави гоплітів просила б за барда.
 
Годі про давнє! Конає сучасне.
Бою вогонь то спахає, то гасне.
 
Що ж ти, герольде правдивої правди?
Може просодії ще не добрав ти?
 
Чуєш? Волають заковані в диби.
Але й палають живі смолоскипи:
 
Право боронять і мову боронять,
Гнівно руйнівну неправду полонить.
 
Де ж твоя участь, гучний правдоносче?
Що в цьому світі для тебе дорожче —
 
Звага свободи чи леза відчаю?
Чуєш? На битву!"
 Я вже вирушаю! 
 
1981