Куди ж на цей раз завезе?..
Нікуди, навіть в ус не дує,
Стоїть собі простий козел
І тло позаду чередує.

Наївні й щирі простаки
На нього дивимося ниці
То що ж ми бачимо-таки
В простих і звужених зіницях?..

Такий, як всі, та не простак,
Борідка — просто верх симпатій,
Найбільше любить просто так
Траву зелену пощипати.

Як образ тещі на мітлі
В зятів, не стліє за законом
Всіляка тля на тому тлі,
Скоріш за все, уже до скону.

Мов кладка між добром і злом,
І тут, і там є ноги й роги…
Стоїть собі. Козел козлом.
На фоні соняхів розлогих.
1999