Печалі скрутить вихор,
Чи видиво сумне —
Тебе благаю тихо:
"Не покидай мене…
Не розірви узори
Надій… Веди, сіяй…
Згасають навіть зорі,
Без тебе — згасну я…"

Обрала шлях боліда
Гаряча голова,
Не дай, не дай зітліти
Обпаленим словам…
І рваним ритмом танго
Мить далі освіти…
Але чи знаєш ти,
Як помирає ангел?...

Він помирає… мовчки…

Коротка мить удачі —
Я якось закуняв
І уві сні побачив
Небесне цуценя.
Його стрибки невдалі
І радість ворушінь,
Його ти пригортала
Так ніжно до душі.

Я заздрив цуценяті,
Небесній тій красі,
Тебе хотів обняти,
Ти — квітка у росі.
Ти — радість і отрута,
З тобою я щодня
Пестливим хочу бути 
Небесним цуценям.

І щастя не з-за гаю
Тебе не омине,
Лиш мовчки я благаю:
"Не покидай мене…"
Ти прикриваєш вічка
В блаженстві простоти…
Лизну тебе я в щічку
Й куди захочеш ти…

І буде нам так любо,
Так ніжно на землі,
Я зацілую губи
Й розтану десь в імлі…
Поволі втратить час лік
Для квітоньки в росі,
Як питиму по краплі
П’янкий любовний сік.

Мов перший цвіт мімози
Після зими сія,
Прекрасна ти в знемозі,
Бо біля тебе — я…
Й на вушко урочисто 
Ще прошепчу тобі
Слова прості і чисті:
"Бе-бе. Бу-бу. Бі-бі…"
2002