ПОЕТ (вірш став пісенькою)
Біля річки, немовби в тумані, 
Де кружляє листок в піруеті, 
Той сидить, кого люди нормальні 
По житті називають поетом... 
Він вдивляється, звісно, глибоко, 
Де вирують бистрини нестримні - 
Там поета прискіпливе око 
Примічає красу жабуриння. 
 
Між камінням, заплутаним бродом, 
Поміж хвиль протікають хвилини, 
Він занурює руки у воду 
І вихоплює мить швидкоплинну. 
Розпрямляє затерплі коліна 
І знімає душевний тягар нам 
Простота невигадливих ліній, 
Де нічого такого - а гарно... 
 
З круговертей повільно спливає 
Риба й слухає тихо крізь сутінь 
Як то плаче, то пісню співає 
Равлик з мушлі самотньої суті. 
Так сидить він, підпершись руками,  
В первозданній натхнення отруті. 
В'яло риба змахне плавниками - 
Зупиняє таксі на маршруті...
2000 (2003)