САМОТА
Донечці Інні
Прекрасна доню, в твої рученьки малі 
Вкладаю з трепетом і вірою слова прості: 
Все, що є зримим і незримим на землі,  
Все - боротьба із величчю Самотності. 
 
Знай: світ цей - мертвий, а безмежність хвилювань, 
Все - для Самотності, яка від вічних ран німих
З'їдає душі і народжує слова...
Лише слова одні ЖИВИМИ є і справжніми... 
 
Пройдуть роки і зрозумієш все і ти: 
Добро і Зло завжди КОМУСЬ від переповнення, 
Життя і Смерть також бояться Самоти - 
Щоб не втопитись у нестримній повені. 
 
Для всіх одна вона і кожному своя, 
Прадавня, в ній лише туман: Що? Звідки? Як? Чому? 
Сказати, хто є Самота, боюсь і я, 
Бо бачив лик Її, страшний не по-дитячому... 
 
Заглянь в шпаринку таємниці Самоти,  
Слів Самоти не ухилитись - це для дум причал, 
Знайди там шлях свій, той, яким потрібно йти, 
Щоб в щиру усмішку перетекла печаль. 
 
А будеш діток научати там і тут, 
Обов'язково розкажи про Самоту...
2000 (2003)