“ЖІНКА”
(Гр. Чубай)

Сумна жінка яка не чекає нікого
Яка лежить горілиць на березі річки
Сумна жінка яка думає  про воду річчину
Що до моря тече 
Вона сама стає річкою поволі
Якось дивно плюскотить на піску
Риби аж вистромлюють голови
Аби те диво загледітити
Білую річку що берега жодного не має
І тече її волосся невідомо куди
І тече її тіло невідомо куди 
***




“ХАТА МОЯ”
(Т. Чубай)

Хата моя стоїть на горі
Десь високо під небом
Люди внизу ходять сумні
Але мені до них не треба

Хата моя високо
Люди від неї далеко
Так добре самому під небом
Навколо тільки дерева

Тут де вода спадає з камінь
Так коло мене близько
Гуркіт її будить в мені
Щось таке справжне й чисте

Навколо нема нікого
Тільки орел пролітає
Він має добре око
Бачив багато і знає
***




"ОЙ, ХМАРИТЬСЯ..."
(народна)

Ой хмариться туманиться
Дрібні дощі йдуть
А молоді жовнярики 
Мед горілку п'ють

П'ють горілку ще й наливку
Їдять ягідки
Та ще й собі споглядають
На чужі жінки

Чужа жінка як ягідка
Як вишневий цвіт
А ти ж мені шабелино
Зав'язала звіт

Візму я ж тебе шабелино
Та й за гострий край
Та й закину я ж тебе шабелино
В глибокий Дунай

Плавай плавай шабелино
Вчися плавати
А я піду молод жовнір
Жінку шукати

А як я ж собі шабелино
Жіночку знайду
Тобі як ж тебе шабелино
До боку припну 
***



“КОРОЛЕВА ДЕ”
(В. Неборак)

Ти йдеш одна між лілій
Сорочки носиш білі
Малюєш очі деревам
Ти королева дебілів

Коли заходиш у храми
За ними валяться брами
Вони шкребуть пазурами
Дебіли на весіллі

Ти королева дебілів
Температура плюсова
Не приведи мій Боже
В її гаряче ложе

Спадає в дущі морок
Стевиной гаряче
Так королева плаче
Надривом поросячим

Ти королева дебілів
Ти дика королево
Танцюю мов в повітрі
Я можу повторити 

Ти королева Де 
***




“ХАТА №2”
(Т. Чубай)
***






“МОРЗЕ”
(М. Семенко)
***






“ВОНА – ІІ” (ПЕРША КРОВ)
(К. Москалець)

Завтра прийде до кімнати 
Твоїх друзів - небагато
Вип'єте - холодного вина
Хтось принесе білі айстри
Скаже хтось: життя прекрасне
Так, життя - прекрасне,

А вона сидітиме сумна
Буде пити - не п'яніти
Від дешевого вина
Я співатиму для неї 
Аж бринітиме кришталь
Чи хіба зуміє голос 
Подолати цю печаль

Так у світі повелося
Я люблю її волосся
Я люблю її думки й вуста
Та невдовзі прийде осінь
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах

Лиш вона сидітиме сумна
Буде пити - не п'яніти
Від дешевого вина
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота
Я продовжую кричати
Ніч безмежна і пуста
***




"О, ТРОЯНДИ..."
(В. Неборак)
***





"ЯКБИ ТИ БУЛА...."
(К. Москалець)
***






“ЛІТАЮЧА ГОЛОВА”
(В.  Неборак) 

ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА,
відрубана голова волоцюги.
Вона промовляє уперше, і вдруге,
і втретє свої потойбічні слова:
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Над юрмищем площі нависло навскіс
її всевидюще летюче бароко.
Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз
тінь відкидає, важку і глибоку:
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Сокира невидима в місто ввійшла,
стягнути з помостів тіла безголові,
роззяви напились дешевої крові,
та зішкребе слід іржавий з чола
ПРИВИД ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Жереш мелодрами телевізійні?
Ти розглядаєш драконів за склом!
Стіну тобі проламає чолом
ожила куля з Оркестру Фелліні —
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Запам'ятай, не сховатись ніде!
Площа приходить у схови, площа!
Бруківку темну свято полоще
і в Реберітаційне небо гряде
МАСКА — ЛІТАЮЧА ГОЛОВА
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА
Я ГО ЛОВА ЛІТА
ЮЧА ГОЛО ВАЯ
ЧАГОЛО Ю АЯ
АО А О
***



"ТИ БАЧИШ..." 
(Гр. Чубай)
***