Удосвіта встав я… темно ще надворі…
Де-не-де по хатах ясне світло сяє,
Сяє ясне світло, як на небі зорі…
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
«Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?»
 
«Ой скоро світ буде,
Прокинуться люде,
У всяке віконце
Засіяє сонце…»
 
Ой ударю ж зразу
У струни живії:
Прокиньтесь, вставайте,
Старії й малії!
 
Віщуванням новим
Серце моє б’эться, — 
Через край із серця
Рідне слово ллється…