Не раз ми ходили в дорогу,
Не раз ми вертались до хати 
І знову брели від порогу —
Правдивої цілі шукати.
 
З борців насміхалася доля, 
Зростала, проте, їх громада. 
Добробут народний та воля — 
То наша найперша засада.
 
Борців не лякають пригоди:
Шлях, мочений кров'ю та потом, 
Нас виведе в панство свободи 
Не нині, не завтра, так потім!
 
Аби не тікали ми труду, 
Не падали легко з ударів, 
Пригляньмось до нашого люду,
 Як сум йому очі охмарив!
 
Знедолений ладом ворожим, 
Він працею держить всі стани...
 Ходім же, брати, та поможем 
Порвати якшвидше кайдани!