Суд Соломона І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. І сказала одна жінка: "Прошу, пане мій, — я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі. І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі. А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, — а невільниця твоя спала. — і поклала його при своєму лоні, а свою померлою вона поклала при лоні моїм ... І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось — помер він! І придівилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила" ... А інша жінка відказала: "Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!" А та говорила: "Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!" І так сперечались вони перед царем. І сказав цар: "Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: "Ні, то син твій мертвий, а мій син — живий". І сказав цар: "Подайте мені меча!" І принесли меча перед цареве обличчя. І сказав цар: "Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!" ... І сказала до царя жінка, що син ті — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: "Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його!" ... А та каже: "Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!"... А цар відповів та й сказав: "Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!" І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд. КНИГА ПРИПОВІСТЕЙ СОЛОМОНОВИХ Мудрий провадить чеснотне життя Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити, не кажи своїм ближнім: "Іди, і знову прийди, а взавтра я дам", коли маєш з собою. Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить. Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі. Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай, бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба. Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить, — з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає. Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором. Навчайтеся мудрости й розуму Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму, бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, — не кидай її — й вона буде тебе стерегти! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати! Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! Тримай її високо — і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,— дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш — не спіткнешся! Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, — воно бо життя твоє!