Притча про сіяча "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, — і пташки налетіли, та їх повидзьббували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли. А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю — зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втрйдцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!" Вияснення притчі про сіяча "Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому грунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокутується. А між терен посіяне, — це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, — і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро". Притча про немилосердного боржника "Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, — і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: "Потерпи мені, — я віддам тобі все!" І змилосердився пан над рабом тилі, — і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, бо ти винен!" А товариш його впав у ноги йому, і благав ного, кажучи: "Потерпи мені, — і я піддам тобі!" Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, — аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші ного те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. То ще пан його кличе його, та й говорить до нього: "Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?" І прогнівався пан його, — і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів". Притча про слухняного й неслухняного сина "А як вам здасться? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: "Піди по, ї дитино, сьогодні, працюй у винограднику!" А той відповів і сказав: "Готовий, панотче", — і не пішов. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: "Я не хочу". А потім покаявся, і пішов. Котрий же з двох учинив волю батькову?" Вони кажуть: "Останній". Ісус промовляє до них: "Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. Бо прийшов був до вас дорогою праведностн Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому. Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже Тоді фарисеї пішли й умовля лись, як зловити на слові його. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: "Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?" А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: "Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий". І принесли динарія Йому. А Він каже до них: "Чий це образ і напис?" Ті відказують: "Кесарів". Тоді каже Він їм: "Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже". А почувши таке, вони дивувалися. І, лишивши його, відійшли. Притча про мудрих і нерозумних дів "Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли за баривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: "Ось молодий, — виходьте назустріч!" Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: "Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть". Мудрі ж відповіли та сказали: "Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі". І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: "Пане, пане, — відчини нам!" Він же в відповідь їм проказав: "Поправді кажу вам. — не знаю я вас!" Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! Притча про блудною сина Він оповів: "У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як однбго з своїх наймитів" ... І, вставши, пішов він до батька свогб. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і перепбвнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм" ... А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!" І почали веселитись вони. "А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав однбго зо слуг, та й спитав: "Що це таке?" А той каже йому: "То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бож здоровим його він прийняв". І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: "Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я ... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодоване" ... І сказав він йому: "Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!"