Плакальниці

Найми ж хоч плакальниць. Вони
Зійдуться в трепетній жалобі,
Заломлять руки і плачі
Проллються з вуст,
Очей умілих.
І буде смуток, як вода,
Гойдати тіла шкаралущу.
А в ній – продублена душа,
Що перейшла усі катівні,
Згадає раптом, 
Що й вона
Колись була співуча й чула.

І, може, той умілий плач,
Мов ласку, куплену у жінки,
Чи як фальшивий діамант,
Ти заховаєш біля серця.
І витреш плакальницям очі...