Сонет у передчутті весни 

Стара аноректичка, конаюча зима...
Тепер кінця свого вона вже не боїться.
Як терпко, спрагло бачиться пора,
коли сніг вибляклий весною освятиться.

Ключ журавлиний срібним камертоном
розбудить серце перелатане моє.
Розталих криг цілющим передзвоном
весна примару днів пустих заллє.

На пам'яті блошиному базарі
за гріш дрібний куплю свій давній спогад -
лукавий погляд і блаженний здогад.

Та ще мембраною бринітиме душа,
коли Шагалових коханців ошалілих
завзятий рій здійметься в небеса...