Куліш 

Давно в трунi Тарас i Костомара, 
Грабовський чемний, лагiдний Плетньов. 
Сивiє розум i холоне кров; 
Лiта минулi — мов блiда примара. 

Та вiн працює. Фенiксом з пожару 
Мотронiвка народжується знов; 
Завзяттям вiє вiд його промов, 
I в очах — вiдблиск молодого жару. 

Вiн боре тупiсть i муругу лiнь, 
В Європi хоче "ставляти курiнь", 
Над творами культурникiв п'янiє; 

I днiв старечих тягота легка, 
I навiть в смертних муках агонiї 
В повiтрi пише ще його рука. 

З циклу "Культуртрегери" 
11.05 1926