Молода Україна 

                              Яка ж гiрка, о Господи, ця чаша, 

Цей старосвiтський повiтовий смак — 
Цi мрiйники без крил, якими так 
Поезiя прославилася наша. 

От Петька Стах, мiстечковий сiряк, 
От Вороний, сантиментальна кваша. 
О нi, Пегасовi потрiбна iнша паша, 
А то — не вивезе, загрузне неборак. 

Прекрасна пластика i контур строгий, 
Добiрний стиль, залiзна колiя — 
Оце твоя, Україно, дорога: 

Леконт де Лiль, Хозе Ередiя, 
Парнаських зiр незахiдне сузiр'я, 
Зведуть тебе на справжнє верхогiр'я. 

23. IV. 1921