Лестригони 

Одiссея X, 80 — 134 

"Тут, царю, дикий край неситих лестригонiв 
Та струджених рабiв, що вiвцi стережуть. 
Як привела тебе твоя заклята путь 
В цi селища смутнi недолi та прокльонiв? 

Ти кажеш: "Полiфем!.." Нащадок Посейдонiв, 
Вiн знав вогонь, а цi — сире i свiже рвуть; 
Не має впину їх непогамовна лють, 
Не вiдають святих гостинностi законiв. 

Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель. 
Вночi я справлю твiй стовеслий корабель 
У тиху сторону народiв хлiбоїдних. 

А сам лишуся тут у горi та бiдi, 
Я тiльки думкою до скель полину рiдних, 
Я тiльки чайкою... з тобою... по водi!" 

З циклу "Мотиви Одiссеї", 
1926