ПАРИЗЬКЕ КРОКІ
 

Вигадливий місяць наводив глазур

        На чорні доми,

Із гострих дахів, з димарів-амбразур

Химерно курились вихлясті дими.

 

Сірів небозвід, а вітер стогнав,

        Квилив з гіркоти,

I десь вдалині, між вогких канав,

Відчайно нявчали бродячі коти.

 

А я йшов і мріяв про день Фермопіл

        I про Марафон,

I газове світло з зірками навпіл

Творило для мрій тих блакитнявий фон.