ПО ТРЬОХ ЛІТАХ
 

Я хвіртку відхилив - вона, стара, охоче

Мене впустила знов у цей старий садок;

Тут скрізь іще стоїть ранковий холодок,

На свіжій зелені роса ряхтить-мигоче.

 

Все, як було. Пройду ж тепер з кутка в куток:

Альтанка світиться, фонтан струмить-дзюркоче,

У вітті горлиця розливисто туркоче,

Стара осичина щось шепче до квіток.

 

Троянди, як колись, колишуться, лілеї

Пишаються, як перш, у головній алеї,

Пташки знайомі всі - від ціньки до дрозда.

 

Побачив я й тебе, замислена друїдко,

Із тебе білий тиньк потроху опада.

А резеда пахтить так солодко, аж їдко.