III 
І, передусім, ти море, 
що різноманітне краєм
своїх володінь - підлеглих
і правлячих берегів -
і кожен з них у фаворі,
і тішиться своїм раєм,
доки тобі не наскучить,
що часто стається в дів.

І ти вже така холодна,
медузо-сердита, люта, 
кидаєшся від жадання,
що ним володіє інший,
з яким ти гаряча, модна,
улеслива і розкута, -
слухняна раба кохання, 
задихана криком чайок...

Та справжні твої глибини,
ніким іще не розкриті, 
лякають мене, старого
дослідника водоверті, -
що важать усі "забави"
зі скелями і пісками,
відносно до основного
питання твоєї суті?

Але чи того огрому
торкатися необхідно?
Лишень уяви, на хвильку,
що погляд проникне в товщу
і, збуривши дно, в якому
усяке зерно безплідно
зминається тиском часу,
побачить тебе, як іншу.

І інша, відкриє очі.
І зміниться світ. Говорять - 
таке вже колись бувало
до тебе, - не пам'ятаєш?
І краще уже охочі 
до поверхневого марять
натішитись твоїм тілом, -
з такими не прогадаєш.

Бо що, коли твоя пристрасть - 
відлуння чужої сили,
чужого тепла, проміння,
безмірних долонь турботи, -
хіба в тім не справжня вірність,
не значення суті "милий",
тож звідки твоє зітхання
між хвилями насолоди?

А хочеш видіння? - Доля
на дужих руках титанів
виносить тебе назустріч
неговіркому герою,
якому твоя "неволя"
дарує той перший сумнів,
що й змінить Олімп на далеч
з палаючими хрестами.


2003 р.