* * * 

Багато акордів на струнах моїх, 
Душа їм і ліку не знає, 
Життя повнозвучно торкається їх 
І звуки пісень викликає 
Ловлю невловимі хвилини життя, 
Лечу за святою красою, 
Пісні переливні — ті діти чуття — 
Посію до сонця росою. 
Пряду павутинки тонесенький льон, 
Я тчу і мережаю ткані. 
Життя повнозвучне перейде, як сон, 
Зістануться співи весняні. 
Гори, сподівайся і в нічку, і вдень! 
О серце, будь сміливим, гордим! 
І виспівай душу потоком пісень, 
І вмри за останнім акордом!