ЗАБУТА ЗЕМЛЯ

Село вночі свічок не світить, 
боїться місяця збудити, 
що жовтим без наймення квітом 
цвіте в садах, дощем умитий. 

Густа вода спливає з гребель, 
де обрії спинились в леті. 
У бурих кублах побіч себе 
звірята, люди і комети. 

Забута земле під дощами, 
під оливом рудого неба! 
Ця пісня серцю наче камінь, 
а все ж її співати треба.