Серпневий прохолонув вар. 
Напрявши гарусної пряжі, 
Мереже кучеряві мажі 
Вечірнім золотом гаптар. 


Ще зелено в блідій поливі, 
Як на осінніх косах верб, 
А вже кладе хтось тіні гливі 
На тонко викреслений серп. 


Померкло горяне горно. 
Вдягає ніч жалобне рам'я. 
О, хто це ранить утлу пам'ять? 
День одгорів. Давно. 

"Проростень" 1923 p