Я знав, я пив її мучення 
І взяв на душу гріх чужий; 
Тому гріху нема наймення, 
Ні заборони, ні межі. 

Вона була в чудовім трансі, 
Немов жива і не жива; 
В давно знайомому романсі 
Я чув, я знав її слова: 

- Заглянь в пронизуючі очі, 
Які там світяться огні, 
В їх єсть гріховні темні ночі, 
В їх єсть палкі жагучі дні. 

Така вона!.. А я розбитий 
Душею впав у смертну тінь; 
Так я зірвав душевні квіти, 
І в ритмі серця чую: згинь!..