* * * 

Кому не мріялось, що є незнана Муза — 
Прекрасна дівчина, привітна і струнка, 
Яка в минулому з'явитися уміла 
Поетам радости і вроди, і любови, 
І навіть дудочку приносила тоненьку, 
І награвала їм пісні сама. 

Усім здавалося, що втіху безтурботну 
Вони знаходили, можливо — у гаю, 
А, може, іноді над струменем прозорим, 
Де сонце іскриться, і де сміється місяць, 
І очерет без вітру шепотить. 

Не вірте мрійникам, не слухайте померлих! 
Борвієм, пристрастю і згагою степів, 
Тугою темною і буйними дощами 
Життя несеться над усіми нами 
І вимагає ладу і пісень. 

І прокидається мелодія щаслива 
На дні тривожної і тоскної душі, 
І сам здивуєшся, почувши власний витвір, — 
І хтось впевнятиме, і ти йому повіриш, 
Що це Незнана пестила тебе! 

1922 p.