Бескиди сивi, червонi скелi, 
Дикi, непевнi, нависли над нами. 
Се, кажуть люди, злих духiв оселi 
Стали пiд хмари стiнами. 

З гiр аж до моря уступи сягають, 
Люди прозвали їх Ч о р т о в i с х о д и; 
Ходять злi духи по них та збiгають 
Гучнi веснянії води. 

Люди ж не смiють зiйти по тих сходах 
Геть на верхiв'я, туманом повитi, — 
Духи поклали по всiх переходах 
Скелi, вiд кручi вiдбитi; 

Хто тiльки йтиме по сходах, — задушать, 
Кинувши скелею в нього тяжкою, 
I подоланого стогiн заглушать 
Духи луною гiрською.