Мати 

І 

На чолі вінчик паперовий 
і хрест вощаний у руках. 
Не усміхнуться чорні брови, 
хоч квітне усміх на устах. 


В журбі васильки й рута м'ята. 
Задумавсь ладан в синіх снах, 
і сумно-сумно пташенята 
квилять у неї в головах. 

ІІ 

Убогий цвинтар і ворота, — 
та як побачить, як обнять? 
Встрягають ніжки у болото: 
Весніє — журавлі летять. 


Не розлучила матір з сином 
і невблаганно люта смерть — 
і він розцвів над нею крином, 
любов'ю сповнений ущерть. 

"Проростень" 1921 p