Мисливська легенда 

Плесо спить. В очерет 
Тiкають переляканi брижжi. 
Келiх, наповнений нiччю вщерть, 
Келiх нiччю по вiнця — смерть, i от 
Над щетиною бору 
Появляється Мертвий Крижень. 

Крила йому свистять залiзнi, 
Оливом повнi потужнi жили, 
Вiн летить, i пiзнi 
Птахи ховають голову пiд крила. 

Трава тремтить у чорній водi. 
Поволi вiн облiтає озеро, 
Голову витяг вперед, вперед, вперед, 
Залiзнi крила сiчуть очерет, 
На колiна падають лози. 

I от стрiлець починає бить, 
Божевiльними пальцями шукає набоїв, 
Б'є i б'є, а Мертвий Крижень свистить 
Усе ближче, все нижче над головою. 

I коли ранок встає, змучений в смерть 
Борнею коло чорного бору, 
Човен, води повний вщерть, 
Качає тiло з пониклою головою, 
Тiло стрiльця, убитого вчора 
З його останнього набою. 

1929