Колись степи були дикі, шляхів мало, та й то один од другого на 50-100 верст. По великих шляхах в Крим стояла запорозька сторожа, а по балках шлялась татарва та нагайва. Чумаки тоді ходили валками возів 100-200 і більше, щоб охотніше було. 

Оце іде валка, аж ось над шляхом стоїть ратище. Тут значить клади чумак харчі сторожі. Інший кладе хліба, сухарів, торбину борошна, пшона; інший сала, солі, цибулі, тарані. Покладуть і гайда собі. 

Ідуть вони, коли ось знову ратище і уже серед шляху. Тут уже випрягай чумак і стій, бо напереді залягли турки або нагаяки. Пасуть чумаки волів, коли ось, як вітер, летять верхами запорожці. Запрягають тоді чумаки волів й ідуть, а попереду козаки. Верстов десять чи більше проїдуть, а там знову козаки. Тоді ці вертаються, а ті проводять чумака далі. 

Чумаки, було, дають запорожцям і гроші, і могорич, а інші і вола на махан. Скот тоді був ніпочім. Кожний чумак брав про случай пар дві-три зайвих. Були такі чумаки, що не слухали сторожі: скинуть з дороги ратище і далі поганяють. За те їм і доставалось; або запорожці плечі нашмагають, або татарва наб'є, а волів займе.