А то раз якийсь піп дуже не любив казання говорити. То одної неділі виходить на казальницю, так каже: 

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казання казати? 

— Ні, не знаємо,— кажуть люди. 

— Га, коли ви не знаєте, то й я не знаю,— каже піп та й зліз з казальниці. 

На другу неділю знову піп на казальницю. 

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казати казання? 

— Знаємо,— кажуть люди. 

— Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати. Рцем всі от всея душі!.. 

Приходить на третю неділю, вже собі люди міркують, як би то його зайти? Змовилися собі... Вилазить піп на казальницю. 

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казати казання? 

То єдна половина людей у церкві каже: «Знаємо»,— а друга каже: «Не знаємо». 

— Так? — каже піп.— Ну, то добре. Най ті, що знають, та скажуть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас! 

Та й уже було по казанню.