Гаркуша був кошовий отаман і в його—-шайка роі»ДІй- 
ників... Він багатших ограбляв, а бідніших награждав. Ви- 
йшов він, по зорях подививсь і каже товаришам: 
— Не йдіть красти, бо піймаєтесь сю ніч. 
І вони не послухали, поїхали у Лубни і обікрали .лавки. 
Упала пороша, сніжок. Потім вони слід губили і ніяк не 
згублять, і стали вони передами назад, а п'ятами уперед. 
І вони у хуторі Сотницькому половились, а бочонки у ста- 
вок кинули. Кажуть, Черкаський підглядів ті гроші, вийняв 
і з того забагатів. Як погоня з Лубен прибігла, оступили 
кругом хату, а Гаркуша і каже: 
— А що, хлопці, не слухали мене? Я казав, не їдьте 
сю ніч красти, а то половитесь. 
Тих забрали, а він вийшов з хати, узяв граблі — лежа- 
ли на хаті — і пішов поміж сторожею і його не бачили: 
лицяруватий він був! Після сього, года через три, він 
явився додому і жінки не було дома. Він дав дітям бубли- 
ків в'язок три і сказав: 
— Се ваш батько рідний, я — в чумаках. 
Та пішов на вгород, одкопав скіпець і витяг грошей 
багато.