Одного разу вийшов їжак з своєї нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця! » І пішов. Задумав собі: « Аби коротшою дорогою іти, то піду навправець». Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, чи велика виросла. 

— Ого-го? — каже їжак.— Скоре сотворіння тут! 

— А ти,— каже заєць,— такий твій рід віддавна, і ти такий? Загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами! 

Але їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги. 

— Ти,— каже,— мене береш на сміх? Адже як ти такий великий пан, то заложімся, хто кого переможе у бігу. І заклалися у п'ять дукатів... І каже заєць: 

— Ану, біжім. 

— Ні,— каже,— іще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов. 

А заєць був тому рад, бо був голоден, і думає собі: 

«І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати». 

Приходить їжак до свої нори і каже жінці: 

— Знаєш, жінко, маю клопіт. 

— Який? Каже: 

— Заложив-сми ся з зайцем, хто кого переможе у бігу. 

Та й геть уже розказує за той заклад. 

— А ти мой здурів, чи що? Що ти ся кладеш до зайця у бігу? 

— Мовчи, жінко,— каже їжак,— якось то буде. Ми мусимо виграти тих п'ять дукатів... Збирайся, жінко, і ходи зо мною разом. 

Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: — Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у сім кінці, у борозні, і ти маєш на сім місці стояти. Наколи заєць прибіжить д'тобі, так ти маєш казати: «Я вже тут!» А прийде він у той другий кінець д'мені, то я так само скажу: «Я вже тут!» 

Приходить він д'зайцеві і каже: 

— Ну, я уже готовий. 

Поставали вони у кінець ниви, і заєць каже: 

— Маємо бігти на команду; на команду раз, два, три маємо ураз зачинати бігти. 

— Добре. 

І став заєць у одну борозну, а Їжак у другу; і на команду раз, два, три рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місці. Прибігає заєць у кінець ниви, а там каже їжачиха: 

— Я вже тут! 

— Агі,— каже заєць,— та аби таке помело мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз! 

Заєць скочив знов до бігу. Прибігає у кінець ниви, а їжак ся підоймив догори і каже: 

— Гов-гов! Я уже тут давно чекаю! 

— Агі! Ану, біжім ще раз! 

Прибігає у другий кінець, а то знов є там їжак (а то була їжачиха). 

Так бігав він дев'ятьдесят і дев'ять раз, а за сотим разом як попробував бігти, кілько сили мав, як ся помоцував, та й насеред ниви — трісь! 

Отак ся кінчила справа їжака з зайцем.