ВОЯКОВІ УПА

Рідня обрала чужину, 
А він поставив — залишатись. 
Він слову честі склав ціну, 
Коли було лиш чотирнадцять. 

Ціна — прокльони, забуття, 
Сніги, Сибір, удари в спину. 
Він все пройшов і, наче стяг, 
Проніс любов до України. 

Вона давала волі й сил, 
Щоденно ловлячи приціли, 
Не зрадить лицарства батьків, 
Не втратить мужності і віри 

І повернутись в рідний дім. 
Позаду — майже ціла вічність. 
А він уміє ще молитись 
І усміхатись щиро всім. 

І тільки серце защемить, 
Коли малий вояка нині 
Під прапор схилиться на мить 
І мовить: “Слава Україні”. 

І хай не завжди грають туш, 
У вояка своя дорога. 
Йому судилась перемога 
На полі бою наших душ.