* * * 

Одлетіла 
конвалійна Леда 
на далекі сніжні гаї, 
і не пахнуть вже 
липовим медом 
поцілунки холодні 
твої. Це початок кінця, 
о, кохана, 
о, до лютого болю чужа! 
Це навіки 
найкраща рана 
і до споминів літ іржа. 

1930 p.