Геологія

Ю. Р.

Із книжки грубої, в твердих палітурках
З гірських пластів, за вікнами вагону,
Пливе на нас симфонія п'янка
Відвічного, натхненного закону.

Котились води, дихала земля.
На сірий намул падало проміння.
Родились і лишали світло дня
Нечувані, потворні сотворіння.

О, скільки зелені, о, скільки душних злив
У грудочці блискучій антрациту!
Яке намисто золотавих днів
В одній краплині бурштину укрито!

Не порошинкою хіба твоє життя
В цьому потоці соняшних сторіччів?
Але земля - одвічне воріття,
І переходять вічно речі в річі.

В саду тінистому, в нескошеній траві,
Дзвінким дівчатам, хлопцям ясночолим
Читати буде солодко нові
Книжки, що нам не розгорнуть ніколи.

1933